Вчитель:

ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 Травня ми відзначаємо День Перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя. Дорогою ціною за­платив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр., не щезне з пам'яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу, його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ж хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

5 учень

Ніхто не забутий... На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!

Демонстрація відеоролика «22 червня 1941 рік (4хв.40с.)

Вчитель:

На світанку 22 червня 1941 року всі по-справжньому збагнули зна­чення чорного слова «війна». Впали перші фашистські бомби на мирні оселі. Чорні крила війни закрили голубе небо. Котилася війна рідною зем­лею, залишаючи пожарища. З перших днів війни кожен вважав своїм обов'язком захистити рідну землю та домівку. І залишилися вдома плуг, ковадло й молоток в очікуванні золотих рук господаря.

Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій бо­ротьбі не проливалася кров воїнів, де б не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав: він - не загарбник, він - Захисник.

Ми повинні пам'ятати, що українці в страхітливий час війни були в лещатах між більшовицьким режимом і фашистами. А тому не мали мож­ливості самостійно вирішувати долю рідного краю.

Вчитель:

На початку війни Червона армія зазнала в запеклих боях страхітливих жертв і поразок і швидко відступала вглиб території.  На початку трагічного 1941 року відкрилися страшні злочини сталінської влади щодо нашого народу. Відступаючи під натиском німецьких військ, більшовики знищили десятки тисяч українських патріотів, які на той час перебували у в'язницях Львова, Рівного, Луцька, Харкова та інших міст.

Німецька влада в Україні мала колоніальний характер, ознаки жорс­токої окупації. Фашисти вважали німецький народ особливим, а всіх інших, у тому числі й українців, неповноцінними. На тому і ґрунтувалися дії за­гарбників в Україні. 

Вчитель:

Гіркою була доля України в лихоліття війни. Німецькі окупанти пово­дилися в Україні небачено жорстоко. Вони зберігали сталінські колгоспи, щоб якомога більше можна було викачувати хліба з українського села для окупаційної влади. Як і за більшовиків, селяни працювали від зорі до зорі задарма. Великою бідою для нашого народу було те, що 2,3 мільйона моло­дих українців вивезли на примусову працю до Німеччини. Багато з них загинула від рабської праці на чужині. Непокірних фашист» розстрілювали. Тільки в Києві за кілька місяців у Бабиному Яру було розстріляно десятки тисяч людей різних національностей. Найбільші жертви випали на долю єврейського населення.

 Проти партизанів німці посилали свої війська. Гітлерівці знищували цілі села за допомогу партизанам. І сіл з такою трагічною долею було бага­то в нашій Україні.

Вчитель:

Під натиском Червоної армії з другої половини І943 року німці поча­ли відступати з України. Відступаючи, вони знищували все на своєму шля­ху. Гітлер вимагав: «Не можна допустити, щоб у разі відступу з України ми залишили після себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи мірку зерна... Ворогові повинна дістатися повністю спалена й винищена земля».

У листопаді 1943 року був звільнений Київ, а в жовтні 1944 року уся територія України була зайнята Червоною армією. У травні 1945 року фашистська Німеччина визнала себе переможеною - капітулювала.

Багато горя і страхітливих втрат принесло Україні лихоліття світової війни. Наш край зазнав більше руйнувань, ніж будь-яка інша країна Євро­пи. Найжахливішим було те, що Україна втратила понад 5 мільйонів своїх синів і дочок.

1-й ведучий.

Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах тих, хто її  пережив такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

2-й ведучий.

Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів.

1-й ведучий.

Так мало. Правда? Це, якщо літаком, - три години. Перебіжками та по-пластунськи - чотири роки!

2-й ведучий.

Мільйони загиблих... А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..

1-й ведучий.

Страшні сліди залишила війна. На території України в руїни та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл.

2-й ведучий.

Дорогою ціною дісталася нам перемога. Дорогою ціною...

Демонстрація відеоролика «Пам’яті загиблих» (6хв.23с.),

 хвилина мовчання

Вчитель:

Все далі і далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни, але ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто, не задумуючись, віддав своє життя в ім'я Свободи. У Наших серцях ніколи не згасне пам'ять про людей близьких і зовсім невідомих - тих, хто боронив свій отчий край.

6 учень 

Ми - не діти війни,

Ми дітьми її тьми не були,

Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли,

Але пам'ять про те, що творила пекельна війна,

В дні травневі щорічно в душі ожива.

7 учень 

Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам’яті не стерти
Про тих,хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню…
 

8 учень 

Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.