Мій Дон Кіхот людина, яка начиталася романів про лицарів, їхні подвиги і прекрасних дам. Злегка зійшовши з розуму саме через ці книги, мій Дон Кіхот надягає збрую, шолом, які дісталися йому від предків, називає свого старого коня Росінантом, вибирає своєю дамою серця якусь Дульсінею Тобоську і, як щирий лицар, їде верхи на своїй шкапі назустріч пригодам.