У статті розглядаються особливості застосування бібліотерапевтичного спілкування з учнями у позакласній роботі, під час якого формується ставлення дитини до навколишньої дійсності, її громадянська позиція, виховується дитяча особистість. Презентуються програми такого спілкування: з учнями 2 – 4 класів – «Диво казки», з учнями 5 – 6 класів – «Уроки фантазії». Зазначається роль педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у розробці даних програм, впровадження яких сприяє зміцненню духовного здоров’я учнів, розкриттю їх творчого потенціалу, який має кожна дитина і який необхідно побачити і розкрити.

Ключові слова: бібліотерапевтичне спілкування, казкотерапія, духовне здоров’я, творчий потенціал, пізнавальний інтерес, чутливість до краси слова, компетентність.

У Законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості. Одним із напрямів розв’язання цього завдання є формування в учнів основ читацької самостійності, оскільки читання є основною формою засвоєння набутих людством знань, здобуття найрізноманітнішої змістовної та емоційної інформації. Основною метою системи особистісно орієнтованої педагогіки є визнання індивідуальності учня, створення необхідних умов для його розвитку.

Не секрет, що сучасні діти – діти технологій – не вміють читати, не вміють сформувати власну думку, висловити її логічно, зв’язно, не вміють бачити оточуючий світ таким, яким він є. Декілька років тому я задалась питанням: як розкрити очі дитині, показати красу природи, долучити її до краси слова, навчити її любити слово, відчувати естетичну насолоду від спілкування з книгою, з природою? Як навчити дітей вчитися?

Відповідь на ці питання я знайшла у педагогічній спадщині Василя Олександровича Сухомлинського. Спираючись на велику та змістовну спадщину педагога мною розроблені спеціальні комплексні програми бібліотерапевтичного спілкування, які націлені на роботу з основних напрямків виховної на навчальної діяльності з дітьми різних вікових груп і є своєрідним кроком до залучення дітей до читання, опанування мовою та пізнання природи.

Загальна мета цих програм:

• пробудження і підтримка інтересу дітей до книг, допомога їм у розумінні та пізнанні прочитаного;
• прилучення їх до активного спілкування з книгою, прищеплення потреби в читанні як джерелі нових знань;
• формування в учнів екологічної культури через художнє пізнання природи;
• формування компетентностей  комунікатив­но доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних жит­тєвих ситуаціях і сферах спілкування, дотримуючись норм українського етикету;
• сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації людини в сучасному світі;
•  формування потреби в естетизації середовища та готовності до участі у соціокультурному житті;
• здобуття різноманітної  змістовної та емоційної інформації.

1. Програма  курсу бібліотерапевтичного спілкування для учнів початкових класів «Диво казки».

Кожен з нас свій життєвий шлях як читача розпочинав саме з казки. А читаючи казки кожен уявляв себе на місці того чи іншого персонажа, таким чином формуючи себе як особистість. Але цей процес не повинен бути некерованим. Ми повинні дитині допомогти розібратися у цьому складному світі, допомогти зробити перші кроки до філософії пізнання життя. Казка є одним з ефективних засобів формування морального здоров'я, оскільки вона відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої емоційності, уяви, творчості, а казкові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. У казці розкривається духовний світ дитини, ідеальний рівень її морального розвитку, здійснюється вплив на підсвідомість дитини. Кожна казкова оповідь несе в собі певний виховний заряд – чи буде то казка про тварин, чи чарівна, соціально-побутова. Мудрий народ творить мудру казку [1, 51; 2, 12; 3, 79].

Даною програмою передбачено вивчення курсу бібліотерапевтичного спілкування «Диво казки» в 2 – 4 класах загальноосвітніх навчальних закладів змішаними групами (за бажанням дітей), програма побудована за принципом поступового розширення й ускладнення матеріалу. Розрахована на 2 роки спілкування. З огляду на це програма складається з 2-х курсів, кожен курс поділяється на основні розділи, що втілюють основний зміст. Розділ поділяється на теми, що реалізують певну ідею, мету та зміст програми. Кожна тема передбачає орієнтовний вид практичної діяльності. Кожен курс рекомендується представляти протягом 18 годин (визначення кількості годин орієнтовне).

Курс програми «Диво казки» структурований за такими загальними тематичними блоками:

1-ий рік спілкування:

І. Вступ. Диво казки.

ІІ. Казко, звідки ти прийшла?

ІІІ. Не стомлюйтесь робити добро.

ІV. Казки про великих та малих.

V. Підсумок. В одному щасливому дитинстві.

2-ий рік спілкування:

І. Вступ. Скарбниця мудрості й краси.

ІІ. Там, де проросло питання – визріває розум.

ІІІ. Веселі пригоди та повчальні мандрівки з казковими героями.

ІV. Такі вони, діти світу.

V.  Підсумок. Казка – вигадка, та в ній…

Головна мета курсу:

• залучити молодших школярів до загальнолюдських, морально-етичних і національно духовних цінностей як чесність, працьовитість, доброта, сміливість через світ казкових образів;
• через створення власних казок розвивати пізнавальний інтерес та мислення дітей, пізнання себе.

Зустрічаючись з дітьми після уроків, у довірливій, відвертій атмосфері, читаючи з ними казки (а за цей період прочитано немало), я спостерігала за дітьми і бачила, як поступово, крок за кроком, відкривається у них душа, серце.  Діти ставали відвертішими, починали говорити, а головне, починали творити. Навіть ті діти, які по суті своїй були замкнені, відсторонені, і вони намагалися сказати своє слово. Якщо дитина придумала казку, навіть не казку, а зв’язно висловила думку про побачене чи почуте, значить можна з впевненістю сказати, що дитина навчилася мислити, відчула красу слова. А це і є метою нашої роботи. Таких «слів» у нас з дітьми аж чотири збірки під назвою «Диво казки».

Казки, прочитані або розказані дитині у душевній обстановці безумовно несуть користь. Психолог П. Лебедько навіть зауважує, що якби у маленького Олександра Пушкіна не було такої прекрасної няні, то світ згодом міг би залишитися без великого поета. Він додає, що у будь-якій казці можна знайти цілий перелік проблем і шляхи їх вирішення. Слухаючи казки, дитина накопичує певний «банк життєвих ситуацій». І, розмірковуючи над кожною почутою історією, він буде «відкладати» знання у свій актив, поступово готуючись до життя і формуючи найважливіші моральні цінності [4, 20].

В.О. Сухомлинський так писав про казку: «Я тисячу разів переконувався, що, наповнюючи світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не лише красу, але й істину. Без казки, без гри уяви дитина не може жити, без казки оточуючий світ перетворюється для неї в красиву, але все ж намальовану на полотні картину; казка змушує цю картину ожити. Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови» [6, 172].

2. Програма інтегрованого практичного курсу «Уроки фантазії» (художнє пізнання природи в ракурсі екологічного виховання: мова, література, мистецтво) для учнів 5 – 6 класів

«Я не уявляю викладання мови, — переконував В.Сухомлин­ський, — без походів і екскурсій по рідному краю, без споглядання картин природи, без вияву почуттів у сло­вах. На березі річки, в полі, біля нічного багаття, в ку­рені під тихий шум осіннього дощу я вчу дітей вислов­лювати думку про те, що їх оточує. Радію, що моя лю­бов до слова передається дітям, захоплює їхні думки й почуття. Вони відчувають красу, аромат, найтонші від­тінки слова, творять свої оповідання-мініатюри про при­роду, складають вірші. Чутливість до краси слова — це величезна сила, що облагороджує духовний світ дити­ни. У цій чутливості одне з джерел людської культури» [7, 202].

 Істотною умовою успішного навчання дитини, на думку В. О. Сухомлинського, є формування в неї спостережли­вості. Тому надзвичайно важливо розвивати в учнів цю рису, починаючи ще з початкових класів. Адже спостере­ження — важливе джерело енергії думки. Чим більше ди­тині потрібно осмислити і запам'ятати, тим більшою мірою їй необхідно побачити й відчути стосунки і зв'язки у нав­колишній природі, в праці. Учень, який, у молодших кла­сах пройшов школу спостережливості, активно, вдумливо ставиться до слова. Розумні, «філософські» запитання вчи­тель, як правило, чує від школярів, яких вчили спостері­гати, пізнавати навколишній світ. Спостережливі учні рід­ко бувають невстигаючими [7, 72].

Чи спроможна дитина відчувати красу навколишнього світу? Безумовно. Діти жваво й безпосередньо реагують на природу, прекрасне в ній. Отже, в дитячій свідомості спонтанно формується суб’єктивний образ природи, що є результатом емоційно-чуттєвих контактів з навколишнім світом. Проте досвід цей є здебільшого хаотичним нагромадженням вражень. Завдання педагога – виховати в дітей культуру естетичного сприймання природи, допомогти їм зрозуміти такий складний феномен, як естетична виразність Всесвіту. Дуже важливо, щоб діти усвідомили: природа – не лише об’єкт практичної діяльності людини, а й предмет безкорисливого споглядання та милування.

Милування природою – досить складний процес. Це не просто спостереження її об’єктів та явищ, не лише фіксація змін. Милування природою – означає робити її предметом особливої, захопливої уваги, духовно єднатися з нею. Милування народжується з афективної (тобто максимальної за інтенсивністю емоцій) реакції людини на природу. При цьому обов’язково передбачається момент оцінки, в якій домінують естетичні параметри. Милування природою породжує в дитини потребу виявити своє захоплення, тому такі спроби варто всіляко заохочувати, а потяг дітей до творчого осмислення краси довкілля спеціально розвивати [8, 5-10].

Даною програмою передбачено вивчення курсу «Уроки фантазії» в 5 – 6 класах загальноосвітніх навчальних закладів змішаними групами (за бажанням дітей). Програма побудована за двома напрямами естетико-екологічного виховання дітей:

• організація безпосереднього емоційно-чуттєвого контакту з природою – уроків милування;
• розвиток художньо-образного мислення дітей – уроки художнього пізнання природи;

та за принципом поступового розширення й ускладнення матеріалу; розрахована на 2 роки спілкування. Програма може реалізовуватись через заняття гуртка або ж у формі факультативу. З огляду на це курс програми поділяється на основні розділи, що втілюють основний зміст. Розділ поділяється на теми, що реалізують певну ідею, мету та зміст програми. Кожна тема передбачає орієнтовний вид практичної діяльності. Кожен курс рекомендується представляти протягом 18 годин (визначення кількості годин орієнтовне).

Курс програми «Уроки фантазії» структурований за такими загальними тематичними блоками:

1-ий рік спілкування

І. Вступ. Мальовнича стежина до людяності.

ІІ. Осінь.

ІІІ. Зима.

ІV. Весна.

V. Літо.

VІ. Підсумок. Світ навколо любові просить.

2-ий рік спілкування

І. Вступ. Дивний світ.

ІІ. Явища природи.

ІІІ. Дерева.

ІV. Квіти.

V. Тварини і птахи.

VІ.  Підсумок. «І пташка, і метелик, і людина / Сплелися у вінок. Ім’я йому – Життя. / Одна у них Земля, одна родина. / І вічність в них одна, і небуття».(Ж.Маценко).

Головна мета курсу:

• розвивати художньо-образне мислення дітей;
• перетворити природу на об’єкт духовних потреб, тобто бажань, намірів, спрямувань, вільних від корисливості, шкідливості;
• формувати духовний світ учнів, цілісних світо­глядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучити через мову до культурних надбань українського народу і людства загалом;
• через створення власних творів розвивати пізнавальний інтерес та мислення дітей, пізнання себе;
• забезпечити інтенсивний мовленнєвий та інтелектуальний розвиток учнів;
• розглянути форми та методи взаємодії з учнями, метою яких є формування дбайливого ставлення до природи;
• представити природу у виховному процесі не лише як матеріальне середовище людського існування, а як духовний, живий естетичний об’єкт почуттєво-емоційного пізнання;
• забезпечити належну культуру сенсорного сприймання дітьми природи;
• розширити шкалу ціннісних орієнтацій сучасного школяра.

Після того, як ми з дітьми почали виходити в природу, говорити про її красу, підбирати влучні слова, складати перші (хай ще не зовсім досконалі), але власні твори, діти відчули неймовірний приплив енергії, вони почали переживати гордість творця. Саме ці відчуття змінили їхнє ставлення до навчання. Виявляється навчання може бути цікавим, за умови, якщо вчитель підійде до цього творчо. Залучення  матеріалу для спілкування з таких предметів як література (українська та світова), образотворче та музичне мистецтво сприяло активізації їх розумової та психічної діяльності, творчого потенціалу, який має кожна дитина і який необхідно побачити і розкрити.

У своїй праці «Розмова з молодим директором» В. О. Сухомлинський перелічує найважливіші вміння, якими учень повинен оволодіти протягом десяти років на­вчання у школі. Це, зокрема, такі вміння:

• спостерігати явища навколишнього світу;
• думати (зіставляти, порівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле), вміння дивуватися;
• висловлювати думку про те, що сам бачить, спосте­рігає, робить;
• вільно, виразно, свідомо читати;
• досить швидко й правильно писати;
• виділяти логічно закінчені частини  в  прочитаному, встановлювати взаємозв'язок і взаємозалежність між ними;
• знаходити книгу з питання, яке цікавить учня;
• відшукувати в книжці  потрібні  матеріали;
• робити попередній логічний аналіз тексту в процесі читання;
• слухати вчителя й одночасно   стисло  занотовувати зміст викладеного матеріалу;
• читати текст і одночасно слухати інструктаж учителя про роботу над ним, над його логічними складовими ча­стинами;
• писати твори — розповідати про те, що бачить нав­коло себе, спостерігає і т. ін. [5].

Актуальним завданням сучасної школи є пошук оптимальних шляхів виховання  особистості, яка вміє мислити, правильно й точно висловлювати думки, коректно спілкуватися, особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях. Сучасна педагогіка – це  є мистецтво навчання мислити самостійно, відстоювати власну думку, вибудовувати ланцюг доказів.

Тому, організувавши навчальний процес так, щоб важливі кроки до «науки»  школярі робили на заняттях з казко терапії, на уроках мислення серед природи, гортаючи сторінку за сторінкою «Книгу казок свого народу» та «Книгу рідної землі», я вчу дітей мислити, правильно говорити, мати свою думку, приймати відповідальні рішення. 

Такі уроки мають на меті створення умов для того, щоб:

• процеси мислення відбувалися на основі живих, образних уявлень;
• діти, спостерігаючи за оточуючим світом, встановлювали причинно-наслідкові зв'язки, робили висновки, відкриття;
• діти, читаючи книги, зміцнювали своє духовне здоров’я;
• школярі ставили запитання для нових пошуків, а отже, вчилися мислити, зв’язно висловлюватися;
• мої учні навчалися говорити українською мовою і не соромитися цього;
• діти усвідомили себе важливою частиною нашої держави.

На таких заняттях працює думка дитини, а захоплення чарівним світом навколишньої природи дає імпульс для польоту творчості, фантазії. І вже через здивування: чому саме так? – зумовлюється інтерес до навчання, а отже і з’являється мотивація: хочу це знати!

Знання, які отримують діти у школі, мають підпорядковане значення. Моя мета, як вчителя, – зробити  все необхідне, щоб ці знання брали безпосередню участь у формуванні творчої особистості дитини.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Жук Н. Казкотерапія як спосіб формування «Я» молодшого школяра [Текст] / Н.Жук // Рідна школа. – 2006. - №6. – С.51.
2. Нижник Г. Казкотерапія – шлях до пізнання себе [Текст] /  Г.Нижник  // Психолог. – 2007. - №28. – С.12.
3. Поляченко Ф. Казка – мудрий учитель [Текст] /  Ф.Поляченко  // Рідна школа. – 1998. - №1. – С.79.
4. Стрелкова Л.П. Уроки сказки [Текст] /  Л.Стрелкова. — М., 1990. – 66 с.
5. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи [Текст] /  В.О. Сухомлинський . – К. : Рад. школа, 1988. – 284 с.
6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям [Текст] /  В.О.сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1988. – 272 с.
7. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві [Текст] / В.О.Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1988. – 310 с.
8. Тарасенко Г.С. Дивосвіт. Технологія естетико-екологічного виховання [Текст] /  Г. Тарасенко. – К.:Рута, 2000. – 168 с.